💔 Сержант Олександр Мазур поліг 28 травня 2024 року в районі села Тихе на Харківщині. У бою з окупантами він потрапив під артобстріл та зазнав смертельних поранень. Захиснику тепер назавжди 29.
Олександр народився в селі Новомиколаївка Миколаївської області. Жив з сім’єю в селі Возсіятське рідної області. Здобув повну середню освіту. Військову службу розпочав, коли досяг повноліття. Воював в АТО/ООС у складі Української добровольчої армії. Цікавився історією. Мав колекцію старовинних монет. Захоплювався спортом, риболовлею і полюванням.
Під час повномасштабного вторгнення службу проходив у 129-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Воював на посаді командира відділення розвідки та корегування безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону “Арей”. Боронив Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку та Харківську області. Під час війни здобував юридичну освіту в Національній академії внутрішніх справ, але так і не встиг закінчити навчання.
За період служби військовий був відзначений нагрудними знаками “За зразкову службу”, “Арей”, “За штурм” 35-ої окремої бригади морської піхоти, відзнакою “За захист Криворіжжя”, відзнакою 129-ої окремої Криворізької бригади територіальної оборони, медаллю “За хоробрість в бою”, “Лицарським хрестом УДА”, орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
“Мій брат був вірним Україні, хоробрим, відважним, справжнім Героєм. Я пишаюся своїм братом”, – зазначила рідна сестра загиблого Вікторія.
Поховали воїна в селі Возсіятське на Миколаївщині. Вдома на Олександра чекали мама, дві сестри, дружина і син.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
Більше новин та актуальної інформації читайте в нашому телеграм каналі : https://t.me/all_news_in_ua